Nissan був відомий своїми позашляховиками та позашляховиками, але у нього не було конкурентів у сегменті кросоверів середнього розміру; до 2002 року.
Японський автовиробник пропонував на ринку широкий асортимент позашляховиків і позашляховиків, а бренд також був відомий багатьма позашляховиками, такими як Pathfinder або Patrol. Проте їй не було з чим конкурувати в сегменті кросоверів середнього розміру, тому вона розробила Murano, який базувався на тій же платформі, що й Maxima. Таким чином, незабаром автомобіль овальної форми отримав прізвисько «Максимум позашляховиків».
З інтригуючим дизайном, який нагадував здебільшого НЛО, а не звичайний автомобіль, Murano мав передню панель із сітчастою решіткою радіатора та парою фар, схожих на ті, що встановлені на спортивному автомобілі Z350. Профіль показав атлетичну поставу з піднесеними D-стійками. Округлі форми та відхилене вперед заднє лобове скло додали автомобілю ще більше смаку. Однак, з його загальним кузовом у вигляді бульбашок, він не виглядав таким загрозливим на дорозі.
Інтер’єр черпав натхнення з висококласних моделей. У салоні містилося до п'яти пасажирів. Проте середнє сидіння на задній лаві було досить крихітним для дорослої людини. Murano пропонував супутникову навігацію, шкіряну оббивку та самовирівнювальні лампи HID у найвищому рівні комплектації. Багажник можна було розширити завдяки складаним (60/40) спинкам задніх сидінь.
Під капотом Nissan пропонував Murano 2003 року тільки з одним двигуном: 3,5-літровим V6 в парі з CVT. Для певних комплектацій це дозволяло ручний режим перемикання з фіксованими передавальними числами або чотириступінчастий автомат.